МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ УСПІШНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ ФАХІВЦІВ З РОБОТОДАВЦЯМИ
  • відправити другу
  • роздрукувати

Учасники АТО. Нюанси працевлаштування.
2016-10-28

30 серпня 2016 р. набув чинності Закон України № 1436-VIII від 07.07.2016 р. «Про внесення зміни до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». 
Зазначеним законом № 1436-VIII від 07.07.2016 р. частину 1 статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» доповнено новим пунктом, згідно з яким відтепер до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення (надалі – учасники АТО). 

Які ж наслідки віднесення учасників АТО до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню?

Додаткове стимулювання роботодавців
Так, Законом України «Про зайнятість населення», а саме статтею 26, передбачено додаткове стимулювання роботодавців до працевлаштування громадян, віднесених до, так би мовити, пільгових категорій. 
Зокрема, роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону, в тому числі учасників АТО, та яким надано статус безробітного, за направленням державної служби зайнятості, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування такої особи.
Окрім матеріального заохочення роботодавців у вигляді компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтепер підприємства, установи та організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб, зможуть включати працевлаштованих учасників АТО до квоти у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік нарівні із одинокими матерями та іншими особами, перелік яких наведений в пункті 1 статті 14 Закону України «Про зайнятість населення».

Роботодавцю задля отримання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу необхідно працевлаштувати учасника АТО, який відповідає таким критеріям:
1.    Має офіційний статус безробітного;
2.    Направлений до роботодавця державною службою зайнятості;
3.    Працевлаштований на термін не менше 2 років.

Право ветеранів війти при скороченні чисельності чи штату працівників
Пунктом 13 статті 12 та пунктом 14 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасники бойових дій і інваліди війни та прирівняні до них особи мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Вказане положення кореспондується і з пунктом 5 частини 2 статті 42 Кодексу законів про працю України. 
Однак, варто пам’ятати, що переважне право в залишенні на роботі надається при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників. Тобто, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надаватиметься працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, незалежно від належності/неналежності працівника до пільгових категорій, зазначених в частині 2 статті 42 КЗпПУ.

Право ветеранів війни на позачергове працевлаштування
Крім того, відповідно до пункту 13 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи мають право на позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.
Отже, виходячи з положень статей 12 і 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на позачергове працевлаштування мають не всі учасники бойових дій, а інваліди війни, чий статус підтверджений відповідною довідкою згідно Постанови КМУ № 685 від 08.09.2015 р.

Звільнення учасників АТО
Щодо звільнення працівників – учасників АТО, то (на відміну від одиноких матерів, які відповідно до частини 3 статті 184 КЗпПУ не можуть бути звільнені за ініціативою роботодавця, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) вони підлягають звільненню за ініціативою власника на загальних підставах, передбачених статтями 40, 41 КЗпПУ, з урахуванням положень статті 42 КЗпПУ та статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виняток в даному випадку становлять молоді спеціалісти віком від 18 до 28 років, які працевлаштовуються вперше після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби. Строк працевлаштування таких осіб вперше не може становити менше двох років (стаття 197 КЗпПУ).
Отже, якщо роботодавець приймає на роботу учасника АТО, який демобілізувався, це не позбавляє його права в подальшому звільнити такого працівника у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпПУ, крім працівників, на яких поширюється дія статті 197 КЗпПУ.

Наслідки для підприємства при призові працівника на строкову військову службу, мобілізації або прийнятті на військову службу за контрактом
Якщо ж працівника підприємства (незалежно від того, чи був він вже учасником АТО чи мобілізується вперше) призвано на строкову військову службу, мобілізовано або прийнято на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, за таким працівником зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову (частина 3 статті 119 КЗпПУ). Так само зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за працівником, який після демобілізації залишився продовжувати військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту (частина 4 статті 119 КЗпПУ). 
Місце роботи, посада і середній заробіток зберігаються за працівниками, зазначеними в частинах 3 і 4 статті 119 КЗпПУ і у разі поранення (інших ушкоджень здоров'я), перебування на лікуванні у медичних закладах, у полоні, а також у разі визнання безвісно відсутніми, на строк до дня закінчення ними лікування в медичних закладах (незалежно від строку лікування), повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Таким чином, на сьогоднішній день будь-якому працівнику, який може бути призваний на військову службу/мобілізований, на законодавчому рівні гарантовано збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. При цьому, фактично на роботодавців покладено весь тягар забезпечення таких гарантій працівникам, призваним на військову службу, оскільки якщо до 2016 року редакція частин 3 і 4 статті 119 КЗпПУ передбачала збереження за мобілізованими працівниками місця роботи, посади і компенсацію із бюджету середнього заробітку, то в нинішній редакції передбачено, що роботодавець зобов’язаний зберігати за мобілізованими працівниками місце роботи, посаду і середній заробіток, а відповідно утримувати і сплачувати всі податки і збори до бюджету з виплат мобілізованим працівникам. 
Не звільняє роботодавця від обов’язку зберігати за мобілізованим працівником місце роботи, посаду і середній заробіток і укладення строкового трудового договору.
Законодавством не передбачено відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, в тому числі й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій. Тобто передбачені статтею 119 КЗпП гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. 
З наведеного випливає, що якщо працівник мобілізований до закінчення дії строкового трудового договору, то роботодавець в будь-якому випадку зобов’язаний зберігати за ним місце роботи, посаду і середній заробіток до його демобілізації (незалежно від строку дії трудового договору) і лише після цього звільнити працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпПУ. 
Таку ситуацію доцільніше за все оформити наказом, яким звільнити працівника, який працює на підставі строкового трудового договору, на період проходження військової служби із збереженням йому посади і середньої заробітної плати з подальшим звільненням у день, наступний після закінчення проходження працівником військової служби у зв’язку із закінченням строку трудового договору.
Отже, не дивлячись на кроки заохотити роботодавців працевлаштовувати учасників АТО шляхом запровадження компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кожного працевлаштованого терміном на 2 роки учасника АТО, одночасно законодавці покладають тягар збереження середнього заробітку за кожним мобілізованим працівником (а відповідно і сплати всіх встановлених податків і зборів) на роботодавців, який може стати непосильним для багатьох підприємств.


Консультація підготовлена адвокатом Скуртул Єкатерина




 

Будь успішним! Лайфхаки для твоєї кар'єри Всі статті >>