МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ УСПІШНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ ФАХІВЦІВ З РОБОТОДАВЦЯМИ

Боротьба між агрохолдингами та інститутами аграрної науки в Україні
2020-05-08

Останнім часом агрохолдинги та Національна академія аграрних наук України часто стають об’єктами взаємної критики.

Цілком можливо, що певна частина цієї критики викликана напруженістю між Академією та агрохолдингами за чотирма напрямками: ефективності ведення бізнесу, прозорості діяльності, відносин зі стейкхолдерами та якості наукових досліджень. 

Агрохолдинги стрімко змінюють обличчя сільського господарства України. Виробляючи майже чверть валової сільськогосподарської продукції країни та контролюючи близько 18% сільськогосподарських угідь, вони асоціюються з індустріалізацією та інноваціями в аграрному секторі, а також з орієнтацією на продуктивність виробництва та задоволенням вимог ринку. 

За своєю структурою типовий агрохолдинг – це материнська компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій десятків та сотень сільськогосподарських підприємств та здійснює управління ними. Сьогодні 85 найбільших агрохолдингів разом контролюють близько 30% земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств України.

Розквіту агрохолдингів сприяє зростання світового попиту на аграрну продукцію та значна підтримка з боку аграрної політики, включаючи такі інструменти як пільгове оподаткування аграрного сектора, субсидії, а також мораторій на продаж сільськогосподарської землі, завдяки якому через інструмент оренди агрохолдингам вдалося накопичити величезні площі земель. Однак публічний імідж агрохолдингів залишається суперечливим. Їм не вдається уникнути проблем з легітимністю і відповідно «атак» з різних боків.

Інститути Національної академії аграрних наук України (НААНУ) сьогодні є одним із найактивніших публічних критиків агрохолдингів.

Немає сумнівів у тому, що такі явища, як напружені стосунки між бізнесом та суспільством, а також моральна складність аграрного сектора лежать в основі проблем публічного іміджу українських агрохолдингів. Проте інституційний контекст України є доволі унікальним і додає нового рівня складності в питання ділової етики агрохолдингів. 

Агрохолдинги виникли як реакція на слабкі інститути

Ніклас Луман, світило сучасної соціологічної думки, вважав, що сучасне західне суспільство є функціонально диференційованим, тобто воно складається з функціональних систем, таких як економіка, політика, право, наука, освіта, охорона здоров’я та ряд інших. Розвиток агрохолдингів загалом можна пояснити з точки зору прогалин у розвитку функціональних систем суспільства, а саме в економіці, праві та політиці. Ці прогалини є проявом інституційної турбулентності як характерної риси українського інституційного контексту.



Побутує думка, що однією з причин виникнення агрохолдингів є необхідність заповнення прогалин, а значить агрохолдинги можна розглядати як артефакти конкретного інституційного середовища.

Такий аргумент видається правдоподібним, але, як не дивно, неповним. Згідно з теорією функціональної диференціації Лумана, важливою функціональною системою сучасного суспільства є наука. Якщо інституційна турбулентність тягне за собою зменшення ролі домінантних функціональних систем, то це стосується і наукової системи також. Висновок, який, схоже, підкріплюється реальною еволюцією інституціоналізованої аграрної науки, включаючи Національну академію аграрних наук України, з моменту розпаду Радянського Союзу.

Проблеми Національної академії аграрних наук

Зниження якості досліджень та освіти в Україні за останні десятиліття було добре задокументовано. У світлі цих тенденцій зокрема західні експерти в рамках проєктів з передачі досвіду реформ визначили необхідність реформування НААНУ, яка постраждала від погіршення ресурсної бази та значної ізоляції від міжнародної наукової спільноти. Крім того, було продемонстровано, що система досліджень в рамках НААНУ потерпає від сумнівних практик управління, застарілої інфраструктури та, як наслідок, низької ефективності як в плані задоволення потреб реального сектору економіки, так і в плані публікацій у визнаних міжнародних журналах/участі в міжнародних наукових конференціях.

Проте в той час, коли багато життєво важливих ресурсів НААНУ вичерпувалися, одна її важлива функція залишалася в основному недоторканною. Це функція висловлення критичного занепокоєння в українських засобах масової інформації та наукових журналах щодо нових тенденцій розвитку сільського господарства, агробізнесу та сільськогосподарської науки в Україні. Тим самим НААНУ має можливість впливати на громадську думку в країні. Необхідно зазначити, що нові тенденції розвитку завжди породжують переможців і переможених, а на фоні наявної інституційної турбулентності в Україні розрив між переможцями й переможеними може бути більшим, ніж очікувалося.

Вочевидь, в умовах турбулентності такі престижні інститути як НААНУ опинилися серед переможених. Агрохолдинги виникли внаслідок тієї ж турбулентності, але, здається, перебувають на боці переможців. Цілком можливо, що критичне занепокоєння представників НААНУ, чи то стосовно агрохолдингів чи то стосовно інших питань, часто відображає їх розчарування фактом тривалого розформування того, що в минулому було видатним і престижним інститутом.

НААНУ та агрохолдинги: чотири напрями напруженості

В процесі свого зростання агрохолдинги змогли розвинути компетенції у сферах, які співвідносяться з певними сферами діяльності Академії. Відповідно представники НААНУ та агрохолдингів часто обмінюються взаємною критикою щодо діяльності у цих сферах.

Перша з них – це ефективність ведення бізнесу. Що стосується цієї сфери, то тут прямі порівняння між агрохолдингами та НААНУ, вочевидь, проводити важко, не в останню чергу через багатовимірність поняття ефективності. Однак від НААНУ вимагають, щоб вона демонструвала економічно життєздатні результати, оскільки її функціонування частково фінансується з коштів платників податків. Іншим джерелом фінансування, вочевидь, є власна економічна діяльність НААНУ. У цьому контексті деякі коментатори звертають увагу на певні характерні проблеми НААНУ, такі як незадовільна врожайність сільськогосподарських культур, що є нижчою за середній по країні рівень; невисокий рівень отримуваної орендної плати за землю та економічно необґрунтований розподіл земельних ресурсів. Агрохолдинги також не є взірцями ефективності та часто демонструють тенденцію до неефективного використання ресурсів, зокрема у порівнянні з незалежними сільськогосподарськими підприємствами. Але схоже, що агрохолдинги не відстають від середніх по країні показників діяльності.

Ще одна сфера, де проводяться паралелі між агрохолдингами та НААНУ – це прозорість діяльності. В останні роки чимало агрохолдингів запровадили нові інструменти управління, спрямовані на підвищення їх прозорості принаймні для деяких груп стейкхолдерів, що дозволило забезпечити рівень відкритості, необхідний для отримання доступу на міжнародні ринки капіталу.

У період з середини 2000-х до середини 2010-х років деякі українські агрохолдинги залучили майже $1,5 млрд через публічне розміщення своїх акцій на міжнародних фондових біржах, при цьому вони також змогли отримати фінансування від міжнародних фінансових інституцій на кшталт ЄБРР та МФК, де вимоги до прозорості надзвичайно високі.

Попри ряд випадків непрозорої поведінки, серед яких найяскравішим є приклад «Мрія Агрохолдинг», доступ до міжнародних фондових ринків та інвестиції у стратегічну прозорість мають кардинальний вплив на ведення аграрного бізнесу в Україні в цілому. І мова не лише про залучення іноземних інвестицій, хоча і про це також. Навіть шахрайству співробітників та іншим видам так званих агентських проблем все частіше можна протистояти завдяки впровадженню нових, прозорих технологічних рішень агрохолдингами як в Україні, так і в усьому світі.

На жаль, на цьому фоні супроводжується низкою корупційних скандалів діяльність НААНУ. Це може зруйнувати репутацію сільськогосподарської науки в Україні, тому НААНУ демонструє гостру потребу в реформах, спрямованих на дотримання необхідних норм прозорості.

Ще один аспект роботи агрохолдингів та НААНУ стосується їх взаємодії зі стейкхолдерами. Хоча витрати агрохолдингів на соціальні програми набагато нижчі, ніж їх прибутки від сільськогосподарського виробництва, багато агрохолдингів відомі тим, що впроваджують конкретні політики корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) для розвитку сільських громад, людського капіталу, покращення комунікації та прозорості, а також взаємодії з навчальними закладами. Про залучення до КСВ часто повідомляється на сайтах агрохолдингів.

З точки зору інституційної економіки, агрохолдинги «спрямовують свої зусилля на тих стейкхолдерів, які найбільше потерпають від інституційних недоліків на кшталт недосконалих ринків землі чи праці».

Незалежно від того, чи є цей аргумент правильним, очевидно, що агрохолдинги впроваджують програми КСВ хоча би тому, що їх менеджмент прагне підтримувати так звану «ліцензію на діяльність», надану суспільством.

Вочевидь, на відміну від агрохолдингів, такий спосіб мислення не є притаманним НААНУ, адже її сприймають, в першу чергу, як дослідницький інститут, а не бізнес-установу. Певним чином, так і повинно бути, але добре відомо, що НААНУ займається підприємницькою діяльністю, можливо, навіть у масштабах, які можна порівняти з масштабами агрохолдингів. Деякі коментатори відверто називають НААНУ агрохолдингом, причому неефективним. Відповідно, якщо певні стейкхолдери сприймають НААНУ хоча б частково як бізнес-установу, вони вимагають від неї визнати існування проблем із власною легітимністю та спрямувати зусилля на здобуття «ліцензії на діяльність».

Нарешті, агрохолдинги та НААНУ все більше віддаляються одне від одного у сфері прикладних наукових досліджень, що, безумовно, є одним з основних напрямів діяльності НААНУ. За відносно короткий термін свого існування, агрохолдинги накопичили певний досвід в аналізі тенденцій розвитку сільського господарства у країні та світі. Здавалося б, наука не повинна належати до сфер діяльності агрохолдингів, однак все більше агрохолдингів мають власні R&D відділи, а аналітичні матеріали, які випускають експерти, що пов’язані з агрохолдингами і які можна вільно завантажити з відповідних сайтів, мають підвищений попит з боку як державних органів, так і підприємств, що використовують ці матеріали як наукову підтримку для прийняття рішень.



Агрохолдинги та інституційне середовище України

З точки зору інституційної економіки, еволюція агрохолдингів стала можливою завдяки «багатофункціональній теорії підприємства». Згідно з цією теорією, вирішальний стратегічний вибір, який робить підприємство – це визначення того, наскільки «багатофункціональним» підприємство саме по собі хоче та може бути. А це впливає на те, як підприємство проводить межу між собою та функціональними системами, з якими воно співіснує.

Зазвичай підприємство вбудоване у низку зовнішніх для нього функціональних систем: економіку, право, політику, науку тощо. При цьому підприємство може, наприклад, вирішити не покладатися на правову систему в частині вирішення внутрішніх конфліктів і самотужки встановити відповідні механізми в рамках власної структури; підприємство також може не покладатися на політичну систему в деяких питаннях, а натомість здійснювати власну діяльність, відому як «політична КСВ»; крім того, підприємство може не покладатися на наукову систему, а натомість розвивати власну базу наукових знань.

Нині деякі агрохолдинги у великих масштабах і надзвичайними темпами займаються розробкою власних сильних багатофункціональних профілів. Однак досвід українських агрохолдингів вносить один нюанс до багатофункціональної теорії підприємства. Розвиток сильних багатофункціональних профілів може призводити до напруженості з інститутами, що можуть мати значний потенціал для впливу на публічну думку щодо діяльності агрохолдингів. 

Мораль і легітимність бізнесу

Ще ніколи увага до проблем легітимності ведення бізнесу у всьому світі не була настільки прискіпливою. Завдання, що стоїть перед наукою в галузі ділової етики – розібратися в цих проблемах, відокремлюючи зерна від полови. В контексті України прикладом такої полови може бути моральна комунікація між стейкхолдерами, що співіснують в режимі інституційної турбулентності.

Проте є реальна різниця між справжніми проблемами легітимності, з якими агрохолдинги та НААНУ завжди стикаються, та дискурсивними артефактами турбулентного інституційного середовища. І їх необхідно розрізняти. 

РЕКОМЕНДУЄМО: Як зменшити прірву між аграрною освітою та бізнесом?

ТОП-7 агрохолдингів-інвесторів у "розумні аграрні технології"

За матеріалами: https://voxukraine.org/

Останні новини

ОСТАННІ НОВИНИ

всі новини >>
29.05.2020
Карантин не завадив українським підприємцям запустити лінію з виготовлення паперової упаковки для фруктів
Нова виробнича лінія зібрана на 90% з комплектуючих зроблених в Україні. Продукція може повертатися до виробників як сировина, оскільки вони займаються переробкою макулатури
29.05.2020
Україна на першому місці серед постачальників замороженої лісової чорниці в Китай
За перші чотири місяці 2020 року Україна збільшила експорт замороженої чорниці лісової в Китай у 5,5 раза
28.05.2020
Школярі пошили понад 18 тисяч екоторбин
Всеукраїнський екологічний проєкт “Мішечок” об'єднав під час карантину понад 8 тисяч українських школярів з усіх куточків України

Статті

всі статті >>
12.05.2020
Український стартап PyTag запустить першу у світі соціально-комерційну мережу для аграріїв
Платформа об'єднає 100% учасників ринку — великих і малих, гуртових і роздрібних. Всі вони зможуть купувати та продавати товари, обмінюватися контактами та знаходити оптимальні шляхи для налагодження постачання 
08.05.2020
Боротьба між агрохолдингами та інститутами аграрної науки в Україні
Сьогодні агрохолдинги та НААНУ все більше віддаляються одне від одного у сфері прикладних наукових досліджень. Все більше агрохолдингів мають власні R&D відділи, а аналітичні матеріали, які випускають експерти, що пов’язані з агрохолдингами і які можна вільно завантажити з відповідних сайтів, мають підвищений попит з боку як державних органів, так і сільськогосподарських підприємств
28.04.2020
Як зберегти бізнес під час коронавірусу: Досвід американських фермерів
Дрібним фермерським господарствам стає складно протистояти економічній кризі, яку породжує пандемія. Сьогодні в Америці для створення мереж постачання фермерської продукції використовують ідею «від ферми до столу»